|
|
|
|---|
 |
|---|
Науковий журнал “Конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів” висвітлює оригінальні дослідження з різних аспектів теорії та практики у галузі географічних наук, географічної освіти та суміжних галузях науки, забезпечуючи відкритий доступ до статей за допомогою цієї платформи. Опубліковані у журналі роботи призначені для викладачів, науковців та студентів, що спеціалізуються у відповідних або суміжних галузях науки.
Перший номер сьомого випуску (2026 рік) присвячено актуальним питанням: краудсорсингових відкритих геоданих та ГІС-підходів для оцінки просторових ризиків у міській логістиці, ГІС-оцінки екологічного стану природних вод на основі аналізу просторового розподілу мікроелементів із використанням методу триангуляційної нерегулярної сітки (TIN) та автоматизованих інструментів Python, аналізу досвіду охорони історичних сільськогосподарських ландшафтів як спадщини та складової регіонального розвитку (на прикладі Італії), стратегічного значення комунікацій у соцмережі Facebook як інструменту для досягнення прозорого, ефективного та справедливого управління заповідними територіями, дослідження проявів осідання територій і деформацій споруд у зонах техногенного навантаження та оцінці їх соціально-економічні та екологічні наслідки, тощо.
Анотація. Стаття присвячена порівняльному аналізу краудсорсингових відкритих геоданих та ГІС-підходів, що застосовуються для оцінки просторових ризиків доставки «останньої милі» у міській логістиці. Попри широкий спектр наявних джерел геоданих і аналітичних підходів, їхній систематичний порівняльний аналіз у контексті логістичних задач залишається фрагментарним. Методи. На основі структурованого аналізу наукової літератури та документації відкритих платформ здійснено пошук, систематизацію та критичну оцінку семи ключових джерел геоданих і п'яти класів ГІС-підходів. Оцінку джерел здійснено за критеріями: географічне охоплення, актуальність, просторова деталізація, покриття груп ризику та ліцензійні умови. Результати. Показано, що жодне з розглянутих джерел не забезпечує повного покриття усіх груп просторових ризиків; натомість встановлено їхню комплементарність. Класифіковано ГІС-підходи від статичного мережевого аналізу до предиктивних методів машинного навчання у поєднанні з просторовим аналізом. Висновки. Обґрунтовано, що найбільш перспективним є інтеграційний мультиджерельний підхід у єдиному ГІС-аналітичному пайплайні; окреслено напрями подальших прикладних досліджень.
Ключові слова: «остання миля», краудсорсингові геодані, OpenStreetMap, ГІС, просторові ризики, міська логістика, мережевий аналіз.Анотація. У статті представлено підхід до ГІС-оцінки екологічного стану природних вод на основі аналізу просторового розподілу мікроелементів із використанням методу триангуляційної нерегулярної сітки (TIN) та автоматизованих інструментів Python. На основі даних гідролітохімічних зйомок Полтавської області виконано просторове моделювання концентрацій барію у два часові періоди (1985–1988 та 1991–1993 рр.), що дало змогу виявити динаміку змін екологічного стану водних об’єктів. Реалізована методика включає підготовку та геокодування даних, побудову TIN-моделей, класифікацію за критичними нормативами, векторизацію бінарних шарів та автоматизований розрахунок площ перевищення гранично допустимих концентрацій за допомогою Python-скриптів у QGIS. Результати дослідження засвідчили суттєве збільшення площ зон із перевищенням вмісту барію: з 4,24% у 1985–1988 рр. до 37,55% у 1991–1993 рр. Запропонований підхід продемонстрував ефективність TIN-інтерполяції для екологічної оцінки та може бути адаптований для моніторингу якості поверхневих вод у різних регіонах, включаючи аналіз антропогенного впливу та наслідків воєнних дій.
Ключові слова: ГІС, природні води, мікроелементи, TIN, Python, просторовий аналіз, екологічна оцінка.Анотація. Стаття присвячена аналізу досвіду охорони історичних сільськогосподарських ландшафтів як спадщини та складової регіонального розвитку (на прикладі Італії). Аналіз діяльності UNESCO в контексті охорони культурної спадщини та FAO (проєкт GIAHS) доводить обґрунтованість охорони унікальних зразків сільських ландшафтів та традиційного господарювання. На основі аналізу наукометричних баз даних встановлена суттєва актуальність подібного дослідження, оскільки в зарубіжних публікаціях проблематика сільськогосподарської спадщини представлена досить широким колом питань, на противагу українським науковим виданням, де публікації з даної тематики практично відсутні. В якості об’єкта дослідження обрано Італію - країну з усталеною традицією органічного землеробства, сільського та еногастрономічного туризму, найбільшою в ЄС кількістю зареєстрованих географічних зазначень, що стало можливим внаслідок існування значної кількості збережених практик традиційного господарювання і історичних сільських ландшафтів. Крім того, у попередніх дослідженнях була з’ясована вагома роль, яку у розвиткові сільських громад відіграє представленість унікальних агроландшафтів Італії у складі Всесвітньої спадщини UNESCO та світової сільськогосподарської спадщини (GIAHS). Джерельною базою дослідження стали публікації і офіційні видання профільних міжнародних організацій, а також державних установ, партнерських програм, громадських організацій/асоціацій Італії. З’ясовано, що в країні налаштована багаторівнева система охорони сільськогосподарських ландшафтів, що забезпечується діяльністю ряду як державних установ і проєктів під егідою Міністерства сільського господарства, продовольчого суверенітету та лісового господарства Італії, так і громадських об’єднань та низових ініціатив; а питання збереження та валоризації історичних сільських ландшафтів і традиційних господарських практик є невід’ємною складовою політики сільського розвитку Італії, як на державному, так і на регіональному і місцевому рівнях. Аналіз досвіду Італії дозволить в майбутньому визначити певні вектори розвитку України щодо охорони історичних сільськогосподарських ландшафтів та традиційних практик господарювання як національної культурної спадщини, що набуває особливої ваги в контексті втрат земель сільськогосподарського призначення, пов’язаних з війною за Незалежність України.
Ключові слова: культурна спадщина, ландшафт, сільський, сільськогосподарський, традиційний, туризмАнотація. У статті проведено ретроспективний аналіз представленості національних природних парків (НПП) України у соціальній мережі Facebook станом на 2016 рік. Актуальність роботи зумовлена браком ретроспективних наукових даних про цифрову активність установ ПЗФ та необхідністю вивчення еволюції їхньої діяльності. Дослідження базується на оцінці емпіричних даних, зібраних вручну, щодо частоти публікацій 48 установ НПП за авторською шестиступеневою шкалою (від 0 до 5 балів). Встановлено, що 69% НПП мали офіційні сторінки, що спростовує некоректні дані сучасних ШІ-систем (Gemini, Perplexity). Виявлено ключові характеристики комунікації парків: відсутність SMM-спеціалістів, мовний бар'єр та переважно односторонній характер взаємодії. Наукова новизна полягає у першій системній характеристиці цифрового ландшафту НПП України у соцмережі Facebook зразка 2016 року. Доведено, що попри високу представленість, публікаційна активність більшості парків (71%) була низькою. Визначено перспективні напрями подальших досліджень, зокрема, кореляцію між активністю НПП у соцмережах та доходами від рекреаційної діяльності. Робота підкреслює стратегічне значення комунікацій у соцмережі Facebook як інструменту для досягнення прозорого, ефективного та справедливого управління заповідними територіями.
Ключові слова: національний природний парк, Фейсбук, Україна, комунікація, природно-заповідний фонд.Анотація. У статті розглянуті питання розробки геопросторової моделі туристських самопутівних шляхів в Україні, створення інтегрованої цифрової платформи, яка відображає структуру маршрутів, їх просторові характеристики, рівень транспортної та цифрової доступності, потенційні ризики та можливості для розвитку. Впровадження геопросторової моделі здійснено шляхом розробки маршруту Трансукраїнської туристської стежки, яка поєднає природні, історико-культурні та рекреаційні ресурси центральної частини України. Реалізація проєкту стежки потребує системного підходу, який включає нормативне врегулювання, розвиток інфраструктури, цифрову підтримку, фінансове забезпечення, міжрегіональну координацію та екологічний контроль. Подолання цих проблем є ключовою умовою для створення безпечного, доступного та привабливого маршруту, що може стати повноцінним елементом національної туристської самопутівної інфраструктури і сприятиме сталому розвитку регіонів.
Ключові слова: самопутівний туризм, туристський шлях, туристська стежка, геопросторова модель, Трансукраїнська туристська стежка.Анотація. У статті здійснено міжнародний огляд напрямків оптимізації збереження та управління гастрономічним ландшафтом як динамічною соціо-екологічною системою. Показано, що сучасні дослідження зосереджуються на поєднанні локальності, різноманіття, якості та стійкості як базових принципів управління біосферою, гастрономічні ландшафти та сталий розвиток територій. Обґрунтовано, що гастрономічний ландшафт дедалі частіше трактується не лише як простір виробництва й споживання їжі, а як інструмент збереження біокультурної спадщини, підтримки продовольчого суверенітету та територіального розвитку. Виявлено, що ключовими механізмами оптимізації є просторове планування, GIS-моделювання, індексна оцінка ресурсного потенціалу, підтримка локальних харчових мереж і впровадження управлінських підходів. Показано, що такі підходи можуть бути використані для формування багатофункціональних агропродовольчих парків, розвитку гастрономічного туризму та ревіталізації територій. Вступ. Міжнародні дослідження гастрономічного ландшафту демонструють перехід від його сприйняття як культурного феномена до розуміння як об’єкта стратегічного управління. Методи. Застосовано порівняльно-аналітичний, системний, просторовий та концептуально-оглядовий підходи до вивчення міжнародних публікацій. Результати. Результати. Виявлено провідні напрями: управління біосферою, продовольчі ландшафти, управління природними ресурсами Землі, сталий розвиток територій, GIS-аналіз і локалізація харчових мереж. Висновки. Гастрономічний ландшафт є ефективною платформою для поєднання збереження спадщини, економічного розвитку та адаптивного управління територіями.
Ключові слова: гастрономічний ландшафт, управління, збереження, багатофункціональні агропродовольчі парки.Анотація. У статті досліджено прояви осідання територій і деформацій споруд у зонах техногенного навантаження, а також оцінено їх соціально-економічні та екологічні наслідки. Міжнародні наукові джерела свідчать, що антропогенні чинники є домінуючою причиною сучасних процесів осідання земної поверхні -їх частка становить 77% випадків у світі. Зони з високою ймовірністю осідання охоплюють близько 2,2 млн км? та загрожують приблизно 21% світового ВВП. Розглянуто прямі й опосередковані економічні збитки, зокрема витрати на ремонт інфраструктури, зниження вартості нерухомості та перебої у господарській діяльності. Виявлено, що екологічними наслідками осідання є порушення гідрологічного режиму, деградації ґрунтів, розширення зон підтоплення і хімічного забруднення довкілля. Проаналізовано практичне значення систем геодезичного та супутникового моніторингу як інструментів раннього виявлення деформацій та управління ризиками. На основі порівняльного аналізу міжнародного досвіду (Нідерланди, Німеччина, Швеція, Китай, США, Індія, Україна) визначено ключові стратегії мінімізації наслідків осідань і сформульовано рекомендації щодо вдосконалення підходів до управління техногенними деформаціями в Україні.
Ключові слова: осідання земної поверхні; деформації споруд; антропогенний вплив; геодезичний моніторинг; наслідки осідання; управління ризиками.Анотація. У статті висвітлюються основні виклики для системи охорони здоров’я України в період повномасштабної війни та трансформаційні процеси, які мають забезпечити її функціонування за форс-мажорних обставин. Активні бойові дії на території України призводять до руйнації інфраструктури галузі, втрати частини її кадрового потенціалу, зумовлюють зміни у структурі захворюваності населення, зокрема, зростання рівня травматизму, психоемоційних розладів, загострення і нетиповий перебіг хронічних захворювань, потребують забезпечення адаптації постраждалих до повсякденного життя тощо. Зазначені виклики вимагають від системи охорони здоров’я управлінської та організаційної трансформації задля забезпечення її дієздатності в екстремальних умовах. Система охорони здоров’я України продемонструвала хороший рівень адаптивності завдяки мобільності, додатковому оснащенню, цифровізації, інтеграції військової і цивільної медицини та міжнародній підтримці. Зазначені напрямки діяльності дозволяють утримувати українські позиції на сталому рівні за якістю медичного обслуговування в європейському регіоні від початку повномасштабного вторгнення. Отримані результати можуть бути використані для формування моделей управління, розробки стратегій та прийняття управлінських рішень повоєнного відновлення галузі. У дослідженні використано загальнонаукові методи: системний підхід, джерелознавчий, аналіз і синтез, систематизацію, порівняння, статистичний аналіз, логічний та узагальнення.
Ключові слова: система охорони здоров’я, медичні послуги, якість медичного обслуговування, мобільні бригади, цифровізація, трансформація системи охорони здоров’я.Анотація. У статті досліджено освітні проблеми українських дітей, які перебувають у міграції, за результатами онлайн-анкетування їхніх батьків. Емпіричну базу становлять відповіді понад 600 респондентів -батьків українських школярів, які проживають у країнах Європи та окремих країнах Азії після початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року. Онлайн-анкетування здійснено з 3 січня по 5 травня 2025 р. через українські діаспорні спільноти в Telegram, WhatsApp та Facebook. Методологічною основою дослідження є тематичний контент-аналіз відкритих відповідей із подальшою інтерпретацією результатів у межах соціально-географічного підходу. Виокремлено шість груп проблем: надмірне навчальне навантаження дітей у двох освітніх системах; мовні й адаптаційні труднощі в школах країн перебування; організаційні виклики, пов’язані з часовими поясами, розкладом і форматом занять. Показано, що міграційні процеси формують транснаціональний освітній простір, у якому родини змушені поєднувати інтеграцію дітей у школи країн перебування зі збереженням зв’язку з українською мовою, культурою та освітою. Обґрунтовано потребу в гнучких, дозованих і підтримувальних моделях навчання, які не дублюють повну шкільну програму, а відповідають реальним потребам дітей у міграції.
Ключові слова: міграційні процеси, українські діти за кордоном, альтернативна освіта, освітнє навантаження, україномовна освіта, освітні потреби.Анотація. У статті досліджено процес зеленої трансформації гірськолижних курортів у контексті глобальних кліматичних викликів та переходу туристичної галузі до принципів сталого розвитку. Розкрито сутність екологічних інновацій у функціонуванні гірськолижних комплексів, зокрема у сферах енергоефективності, водокористування, управління відходами та екологічного моніторингу. Проаналізовано міжнародні підходи до сертифікації (ISO 14001, GSTC, Green Destinations) як інструмент підвищення екологічної відповідальності та конкурентоспроможності курортів. На основі кейс-аналізу курорту Буковель із використанням даних звітності сталого розвитку (2025) оцінено рівень впровадження ESG-підходу, енергоощадних технологій, кліматичної політики та систем екологічного контролю. Виявлено, що курорт перебуває на етапі активної трансформації: запроваджено офіс сталого розвитку, визначено цілі декарбонізації (–40% CO? до 2030 р.), реалізовано заходи з енергоефективності та моніторингу якості довкілля. Водночас встановлено наявність обмежень, пов’язаних із високим ресурсним навантаженням (штучне засніження, масовий туризм) та незавершеністю інтеграції міжнародних сертифікаційних систем. Обґрунтовано перспективи поглиблення зеленої трансформації гірськолижних курортів в Україні.
Ключові слова: сталий туризм, гірськолижні курорти, зелена трансформація, екологічні інновації, ESG, сертифікація, Буковель.Анотація. Представлено результати дослідження сучасної (за даними інструментальних досліджень на 28 метеорологічних станціях) та майбутньої (дані кліматичних проєкцій) зміни температури повітря у Центральному регіоні України за період з 1961 р. по 2080 р. Цей район охоплює частину лісостепової недостатньо зволоженої теплої зони (території Вінницької, Черкаської, Полтавської областей) та частину степової посушливої дуже теплої зони (території Кіровоградської та Дніпропетровської областей). Розраховані та проаналізовані кліматичні норми температури з чотири кліматичні періоди тривалістю 30 років. Встановлено, що кліматична норма середньої річної температури у лісостеповій зоні зросте від 7,4? у 1961-1990 рр.) до 10,6-10,9? у 2021-2050 рр. та до 12,6-11,3? у 2051-2080 рр. У степовій зоні цей показник зросте від 8,3? у 1961-1990 рр. до 11,0-11,4? у 2021-2050 рр. та до 11,6-13,2? у 2051-2080 рр. Для сценарію РТК 2.6 середня швидкість потепління у Центральному регіоні України протягом 1961-2080 рр. оцінюється величиною 0,038оС на рік. А для сценарію РТК 8.5 середня швидкість потепління протягом 1961-2080 рр. оцінюється величиною 0,053? на рік.
Ключові слова: зміна клімату, температура повітря, кліматична норма, швидкість потепління, кліматичні проєкціїАнотація. Російсько-українська війна суттєво трансформувала туристичний простір східних і південних регіонів України, завдавши значних матеріальних збитків і змінивши інформаційний образ територій. Східні та південні області, що раніше мали розвинену туристичну інфраструктуру та культурні бренди, стали зонами бойових дій, руйнувань і гуманітарних викликів. Дослідження аналізує масштаби руйнувань культурної, природної та туристичної спадщини, медійну трансформацію образу регіонів та роль державних і міжнародних інституцій у збереженні туристичного потенціалу. Висновки показують, що, незважаючи на руйнування, регіони зберігають потенціал для післявоєнного відновлення та розвитку меморіального, культурного та природного туризму, якщо буде забезпечена безпека, стратегічне планування та міжнародна підтримка.
Ключові слова: туристичний імідж, війна, відновлення, культурна спадщина, туристичний потенціалАнотація. У статті розглянуто економічну якість життя населення та ставлення до впливу екотуризму на добробут. Узагальнено наукові підходи до розуміння якості життя, її економічної складової та ролі суб’єктивних оцінок у дослідженнях добробуту. Показано, що для аналізу економічної якості життя доцільно поєднувати об’єктивні індикатори з оцінками самих респондентів. Окрему увагу приділено екотуризму як чиннику місцевого розвитку, що може впливати на зайнятість, інфраструктуру, ділову активність і загальне сприйняття якості життя. Емпіричну основу дослідження становлять результати опитування. Встановлено, що найнижче оцінюються доходи, стабільність заробітку та ситуація з працевлаштуванням, тоді як потенціал екотуризму респонденти сприймають переважно позитивно. Найвищі оцінки отримали твердження щодо інвестиційної привабливості регіонів, покращення інфраструктури та загального впливу екотуризму на якість життя.
Ключові слова: якість життя, економічна якість життя, добробут, екотуризм, регіональний розвиток, опитування.Анотація. У статті проаналізовано сучасний стан та просторову організацію туристично- рекреаційних об’єктів Київської області на основі офіційних реєстрів і туристичних пропозицій. Оцінено історико-культурний та природно-заповідний потенціал регіону з визначенням кількості нерухомих пам’яток, музеїв, а також територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, в тому числі загальнодержавного значення. Визначено, що туристичні об’єкти досить рівномірно розподілені по адміністративних районах області, з помітним дефіцитом у Броварському районі. Проведено класифікацію туристичних об’єктів за категоріями, серед яких домінують культові споруди, природні об’єкти, музеї та пам’ятники. Проаналізовано пропозиції провідних туристичних підприємств, що засвідчило обмежену представленість внутрішніх турів по Київщині. Виявлено розбіжності між кількістю туристичних об’єктів в офіційних реєстрах та пропозиціями туристичних фірм. Запропоновано включення до офіційних реєстрів об’єктів та локацій із турів цих туристичних підприємств. Встановлено, що перелік туристичних об’єктів регіону залишається відкритим і має значний потенціал до подальшого розширення.
Ключові слова: туристичні об’єкти, Київська область, туристичні фірми, категорії туристичних об’єктів.Анотація. У статті досліджено нео-етнотуризм як сучасний соціокультурний феномен, що формується на перетині етнокультурної спадщини, креативних індустрій та досвідоорієнтованого туризму. Розкрито його сутність як інтегрованої моделі взаємодії туриста, локальної громади та культурного середовища, заснованої на співтворенні туристичного досвіду. Визначено ключові характеристики нео-етнотуризму: динамічна автентичність, партисипативність, екоорієнтованість, територіальна локальність і технологічна гібридність. Проаналізовано основні напрями його розвитку в Україні, зокрема ревіталізаційні ініціативи, етно-готелі, крафтово-гастрономічні практики та волонтерські проєкти. Особливу увагу приділено трансформаціям туристичної сфери в умовах воєнного стану, де нео-етнотуризм виконує ідентифікаційну, психологічно-відновлювальну та соціально-консолідаційну функції. На основі кейс-стаді та SWOT-аналізу окреслено потенціал і обмеження розвитку цього виду туризму в Україні. Підкреслено асиметричний характер регіонального розвитку та перспективи цифровізації туристичних практик і посилення ролі локальних громад у збереженні культурної спадщини.
Ключові слова: нео-етнотуризм, автентичність, етно-готель, крафт, екологічність, культурний туризм, етнотуризм.Анотація. Стаття присвячена аналізу просторової неоднорідності соціально-культурних трансформацій прикордонних територіальних громад Чернігівської області в умовах повномасштабної війни. Актуальність дослідження зумовлена потребою розглядати прикордоння не як одновимірну зону ризику, а як сукупність територіальних громад із різним воєнним досвідом, рівнем безпекового тиску та можливостями адаптації. Джерельну базу дослідження становлять відкриті матеріали органів влади, стратегічні документи громад та публічні комунікації. Під час дослідження використано методи аналізу та синтезу, порівняльно-географічний підхід, елементи просторової інтерпретації та аналітичну систематизацію чинників трансформацій. Встановлено, що просторові відмінності зумовлюються характером воєнного досвіду громад, інтенсивністю загроз, доступністю сервісів, поселенською структурою та функціональною роллю громади. Обґрунтовано доцільність диференційованого підходу до аналізу, підтримки, планування та післявоєнного відновлення прикордонних територій.
Ключові слова: прикордонні громади, соціально-культурні трансформації, просторова неоднорідність, просторові відмінності, війна, Чернігівська область. |
|---|